Аграрні розписки: реалії та перспективи

Ні для кого не є секретом рекордний успіх України у галузі виробництва сільськогосподарської продукції та її експортування. Незважаючи на це, більшість аграріїв кожного року потребують залучення матеріальних ресурсів, що дасть їм змогу конкурувати на ринку країни. Враховуючи складну економічну ситуацію яка склалася для аграріїв, залучення коштів у аграрний бізнес стало питанням життя і смерті для малих і середніх аграрних підприємств. 

Традиційним виходом з такої ситуації завжди було кредитування, що давало змогу на деякий час забезпечити подальший розвиток господарської діяльності підприємства. Але останні падіння української економіки дали поштовх для підвищення процентних ставок кредитування, що стало непідйомним для більшості представників бізнесу. Крім цього, українські банки далеко не завжди надавали кредити малим та середнім аграрним підприємствам. У 2015 році процентні ставки по кредитуванню аграрного сектору досягли 35% відсотків, що значно вище ніж в країнах Європи. За даними Національного банку України станом на 01.12.2015 підприємствами агропромислового комплексу (далі – АПК) України було залучено кредитів на 115,5 млрд. грн. Але переважно кредити у аграрному секторі надаються великим агрохолдингам, які мають великі обсяги технічних і матеріальних ресурсів, і як наслідок мають низький рівень ризику щодо повернення кредитних коштів. Незважаючи на бюджетні кошти, які були направлені на здешевлення кредитів, недостатність матеріальних та технічних ресурсів поставила багатьох українських аграріїв у глухий кут.  

У зв’язку з цим, Верховною радою України було знайдено альтернативу, яка знайшла своє відображення у Законі України «Про аграрні розписки» (далі - Закон). Цей Закон набув чинності 19.03.2013 року та надав змогу аграрним виробникам України залучати кошти для забезпечення своєї діяльності під заставу майбутнього врожаю.  

Прийняття цього Закону в Україні передував вдалий досвід використання такого інструменту небанківського кредитування в Бразилії. Прототипом аграрних розписок є договори Cedula de Produto Rural, які були запроваджені в Бразилії у 1994 році. Набувши широкого попиту серед малих і середніх аграрних підприємств, такий метод фінансування щороку дозволяє залучати 25 млрд. доларів у приватний сектор агропромислового комплексу Бразилії, а це становить майже 40% від усіх інвестицій, які залучаються у аграрну галузь.  

Але в Україні така альтернатива не набула широкого попиту одразу, адже був відсутній чіткий механізм функціонування нового інструмента кредитування. Лише восени 2014 року спільним наказом Міністерства аграрної політики та продовольства і Міністерства юстиції України було запроваджено пілотний проект з відпрацювання механізму введення в обіг аграрних розписок за сприяння Міжнародної фінансової корпорації (IFC). Такий проект отримав назву «Аграрні розписки в Україні» та розпочав своє функціонування на Полтавщині.

Стаття 1 Закону зазначає, що аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції (товарна аграрна розписка) або сплатити грошові кошти (фінансова аграрна розписка) на визначених у ньому умовах. Простіше кажучи, аграрна розписка – це зобов’язання сільгоспвиробника поставити продукцію або сплатити кошти в обмін на певні матеріальні ресурси.

Чому ж така альтернатива стає більш привабливою ніж кредитування з аналогічною заставою майнових прав на врожай без оформлення аграрної розписки?

Почнемо з того, що аграрна розписка «прив’язана» до земельної ділянки. По-перше, це значить, що врожай за аграрною розпискою є предметом застави з чітко визначеної ділянки (врожай ідентифікується за кадастровим номером). По-друге, зміна користувача або власника земельної ділянки не впливає на майнові права кредитора щодо майбутнього врожаю - предмета застави. 

Слід зазначити, що сторону кредитора за аграрною розпискою може представляти будь-яка фізична або юридична особа. Наприклад, кредитором першої аграрної розписки 13.02.2015 року в Україні стало сільськогосподарське підприємство «Комбікормовий завод». Цю аграрну розписку видала компанія «ПЗК-АГРО» на 32 т насіння соняшника, договірна вартість якого склала 192 тис. гривень. Компанія «Syngenta», в свою чергу, використовуючи свою програму фінансування для аграріїв «Форвард плюс» виступила кредитором вже по декільком аграрним розпискам. 

Ще однією перевагою є швидкість оформлення аграрної розписки. Аграрії, які вже скористалися аграрними розписками зазначають, що для укладення такої угоди для більшості кредиторів достатньо перевірки документів та виїзду в поле. На відміну від цього, для заключення договору кредитування в банках потрібно буде зачекати до одного місяця, при цьому гарантій укладення такого договору вам ніхто не надасть. 

Цікавою особливістю виконання зобов’язань за аграрною розпискою є можливість кредитора здійснювати моніторинг діяльності боржника щодо предмета застави. Тобто, за весь час дії аграрної розписки кредитор має право перевіряти весь процес вирощування майбутнього врожаю, при цьому, у випадку, порушення технології виробництва продукції, кредитор може зафіксувати таке порушення шляхом складання акту та вимагати від боржника усунути такі порушення. У разі бездіяльності боржника щодо усунення порушень, Закон передбачає можливість кредитора доростити врожай.

Законом також передбачено можливість страхування предмету застави. Застрахувати майбутній врожай має право, як одна з сторін, так і обидві сторони спільно, домовившись про розмір витрат на страхування кожного з них.

Крім цього, у разі невиконання зобов’язання боржником за аграрною розпискою, кредитор має право звернутися до нотаріуса за здійсненням виконавчого напису, за яким державний виконавець протягом семи днів може здійснити передачу кредитору предмету застави. Задоволення вимог кредитора за рахунок заставленого майбутнього врожаю може здійснюватись за вибором кредитора у будь-який не заборонений законом спосіб: передача права власності кредитору на предмет застави в рахунок погашення зобов’язання за товарною аграрною розпискою; можливість доростити врожай кредитором; самостійно зібрати врожай; продати за договором купівлі-продажу зібраний врожай іншим особам з отриманням у рахунок виконання зобов’язання боржника за аграрною розпискою плати за таким договором. При цьому кошти, які були витрачені кредитором на дорощення або збір врожаю, в обов’язковому порядку повинні бути відшкодовані боржником.

Законом також передбачено, що у випадку відсутності предмета застави, тобто врожаю, кредитор має право задовольнити свої вимоги за рахунок будь-якого іншого майна боржника. Але передбачено й форс-мажорні обставини, за яких посіви могли загинути. У такому випадку, на боржника покладається обов’язок за погодженням з кредитором замінити предмет застави на аналогічний або рівноцінний врожай або майно. Розширюючи права кредитора, Закон зазначає, що у разі недосягнення компромісу, предметом застави стає майбутній врожай, який буде вирощуватися на земельній ділянці, де раніше розміщувалися загиблі посіви. Таким чином, кредитор за аграрною розпискою забезпечений майном боржника, тоді у разі банкрутства останнього погашення вимог кредитора здійснюється у позачерговому порядку. Додатковим стимулом для добросовісності боржника є публічна фіксація невиконання зобов’язання за аграрною розпискою, яка зазначається у Реєстрі аграрних розписок. Враховуючи те, що до такого реєстру є публічний доступ, будь-який банк або постачальники технічних або матеріальних ресурсів може відстежити недобросовісного боржника-аграрія.

Для введення в обіг аграрної розписки слід її нотаріально засвідчити, а нотаріус, у свою чергу, має внести інформацію щодо зобов’язання до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та у новоствореному Реєстрі аграрних розписок. Аграрна розписка вважається виданою з моменту її реєстрації у Реєстрі аграрних розписок. Наразі до Реєстру аграрних розписок підключено 26 нотаріусів з чотирьох областей України. Але враховуючи зростаючу динаміку використання аграрних розписок та дешеву вартість підключення до реєстру, збільшення кількості нотаріусів з доступом до такого реєстру слід чекати найближчим часом. 

В рамках пілотного проекту, який впроваджувався в Полтавській, Харківській, Черкаській та Вінницькій областях з початку 2016 року вже оформлено 40 аграрних розписок. Аграрії Вінниччини оформили 24 аграрні розписки на суму понад 48,2 млн. гривень. Слід також зазначити, що на даний момент усі аграрні розписки були сумлінно виконані. Наразі Міністерством аграрної політики і продовольства України планується поширити впровадження аграрних розписок на Київську, Львівську та Одеську області, а згодом і на всю Україну. 

Але не обійшлося без ложки дьогтю у процесі введення нового інструмента кредитування. В першу чергу, виникли проблеми з нотаріусами. Знайти обізнаного нотаріуса, який вже підключений до Реєстру аграрних розписок досить важко, враховуючи, що наразі їх всього 26 по всій Україні. Схожа ситуація і з самими аграріями. До дрібних аграрних підприємств, які не виходять на широкий ринок інформація про прогресивний метод кредитування ще не дійшла. Інші аграрії бояться невідомого, вважаючи, що в подальшому через борги за аграрною розпискою в них зможуть відібрати саме головне – їхню землю. Тому для вирішення вказаних проблеми, потрібно провести більш послідовне інформування як аграріїв, так і реєстраторів, залучаючи до цього аграрні та правові  громадські об’єднання, які мають досить широку аудиторію. 

Інша проблема має більш суб’єктивний характер. Велика кількість малих і середніх аграрних компаній вчасно не реєструють права на земельну ділянку. Відповідно, якщо такі права не зареєстровані, то і кошти за аграрною розпискою ви не отримаєте. Також, якщо сама земельна ділянка не зареєстрована (не присвоєно кадастровий номер), тоді оформити аграрну розписку вам теж не вдасться. Тому перед спробою скористатися таким методом небанківського кредитування, слід вирішити всі юридичні аспекти ведення господарської діяльності аграрного підприємства. 

Таким чином, досвід останнього року склався на користь аграрних розписок, які за короткий час показали достатньо переваг, які дадуть змогу малому і середньому аграрному бізнесу вийти на новий рівень. Окрім діяльності профільних міністерств у подальшому запровадженні аграрних розписок потрібно залучати громадські об’єднання, які б могли наладити інформаційний потік щодо такого небанківського кредитування для залучення більшої кількості аграріїв. Ті проблеми, які наразі виникли з впровадженням такого кредитування є закономірними і за подальшої послідовної політики повинні самоусунутись. Аграрні розписки є прогресивним методом небанківського кредитування, які урівноважують та забезпечують права, як кредитора, так і боржника.  Тому наразі слід очікувати подальших ефективних дій від наших управлінців, які поки що рухаються у правильному напрямку.