Банкрутство сільськогосподарських підприємств
За своєю правовою
природою процедура банкрутства є досить складною, але це не заважає їй набирати
обертів сьогодні. Фінансова криза в нашій державі, навпаки, підштовхує суб'єкти
господарювання до такого кроку. І сільськогосподарські підприємства не виняток.
Головним законом для регулювання питань, пов'язаних з банкрутством, є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон). Відповідно до Закону, банкрутство - це визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
За загальними правилами, відповідно до Закону, боржником може бути юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа за зобов'язаннями, що виникли у фізичної особи у зв'язку із здійсненням нею підприємницької діяльності, який не здатний виконати протягом 3 місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.
Але по відношенню до сільськогосподарських підприємств Закон передбачає спеціальний порядок, який визначений в ст. 86 Закону. Відповідно до цієї статті встановлено, що для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, з виручкою від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції , що становить не менше 50% загальної суми виручки.
Тобто Закон за власними критеріями виділяє сільськогосподарські підприємства із загальної маси господарюючих суб'єктів. При цьому слід звернути увагу на те, що до сільськогосподарських підприємств можуть бути віднесені лише ті підприємства, які переробляють власне вирощену сільськогосподарську продукцію. Таку позицію підтримує і Вищий господарський суд України.
На практиці дуже складно без наявності первинних бухгалтерських документів визначити спеціальний статус банкрута, саме тому такі підприємства часто ліквідуються за загальними правилами.
Ініціювати банкрутство може як кредитор, так і боржник. З практики 90% справ про банкрутство закінчуються ліквідаційною процедурою, а тому розглянемо специфіку банкрутства сільськогосподарських підприємств саме під час їх ліквідації.
Ліквідаційна процедура починається з моменту прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом. Її суть полягає в тому, що визнана судом заборгованість ліквідується шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків з кредиторами.
Важливим при здійсненні процедури банкрутства сільськогосподарського підприємства є вирішення питання про долю земельних ділянок, які використовувалися під час його діяльності на правах оренди. Саме вони є головним джерелом надходжень підприємства, але, на жаль, не підлягають включенню до ліквідаційної маси і, відповідно, реалізації з публічних торгів.
У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом, рішення щодо земельних ділянок, які є власністю такого підприємства, надані йому у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, приймаються відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК України ).
Відповідно до положень ч. 8 ст. 93 ЗК України передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом, а в даному випадку - Законом України «Про оренду землі».
Тому в разі ліквідації боржника-орендаря внаслідок визнання його банкрутом, земельна ділянка, яка використовувалася на підставі договору оренди, повертається орендодавцю (ст. 31 Закону України «Про оренду землі»).
Під час продажу об’єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є власністю сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об’єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.
Для забезпечення переважного права придбання майна боржника ліквідатор відправляє повідомлення про продаж майна боржника особам, які займаються виробництвом або виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції і при цьому володіють земельними ділянками, прилеглими до земельної ділянки боржника. Також ліквідатор публікує в друкованому органі за місцем знаходження боржника інформацію про виставлення на торги майна боржника із зазначенням початкової ціни продажу.
Ліквідатор продає майно боржника особі, яка має право його переважного придбання, за ціною, визначеною на торгах. У разі якщо дві і більше заявки таких учасників торгів містять пропозиції щодо однакової ціни майна, переможцем торгів визнається учасник торгів, який подав заявку на участь перший.
І це тільки особливості, передбачені на законодавчому рівні. На практиці ж існує ряд перешкод, з якими стикається ліквідатор при виконанні своїх повноважень.
Найпоширеніша проблема, з якою необхідно боротися, - це пошук майна боржника. Значна частина майна складається з:
- сільськогосподарського обладнання, яке неможливо ідентифікувати;
- урожаю, який вже зібраний або ще перебуває в полі;
- нерухомості, яка має недоліки в правовстановлюючих документах та не має цінності без землі;
- сільськогосподарської техніки та транспортних засобів, що через експлуатацію у важких польових умовах не придатні для використання;
- інших складнощів, які перешкоджають вчасно завершити ліквідаційну процедуру.
Перераховані фактори дають достатню кількість можливостей недобросовісному боржнику вивести таке майно без негативних для нього наслідків і уникнути погашення кредиторської заборгованості. Для усунення таких перешкод ліквідатор зобов'язаний нести значні витрати по розшуку та збереженню майна, підготовці його до реалізації, відновленню документів тощо, а це суттєво впливає на розміри погашення вимог кредиторів.
Тому в разі відкриття провадження про банкрутство сільськогосподарського підприємства, з метою забезпечення створення і збереження ліквідаційної маси я рекомендую кредиторам максимально цьому сприяти і допомагати арбітражному керуючому, а не писати скарги і вимагати від нього неможливого, оскільки час в цій ситуації грає проти них.
Микола Струць,
партнер IMG Partners, адвокат, арбітражний керуючий