Лікувати чи ліквідувати?
30 листопада 2016
Ментально наше суспільство сприймає процедуру банкрутства як певний негатив, як фініш бізнесу та купу боргів.Але ті, хто уважно читав закон, що регулює цей процес (ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», далі — Закон), знають про низку його переваг, які дають можливість продовжувати заробляти. Головне першочергове завдання Закону — відновлення бізнесу і лише у критичних випадках (яких ми зазвичай не допускаємо) повне банкрутство!
Наша внутрішньокорпоративна статистика свідчить, що майже 95% справ про банкрутство закінчуються ліквідацією боржника, але це не означає, що збанкрутував і бізнес клієнта.
Останнім часом підприємці, незалежно від масштабу та виду діяльності, все частіше користуються цим механізмом, а кризові явища у державі є каталізатором цього процесу.
Ви скажете, що банкрутство — це репутаційний ризик, а я відповім, що репутаційний ризик — це вихід з гри.
Особисто мені процедура банкрутства нагадує гру в шахи, адже це довготривалий процес, в якому важливо планувати свої дії на два кроки вперед.
У своєму блозі я наведу кейси із нашої багаторічної практики банкрутств та спробую вас переконати, що процедура банкрутства — це абсолютно зрозумілий процес, який виконує ряд важливих функцій, спрямованих у першу чергу на захист ваших інтересів, який дає можливість заробляти у будь-якій ситуації, а також є порятунком від рейдерських атак, дає час для переформатування та продовження бізнесу.
Кейс № 1. Надмірна фантазія опонента змушує його зайвий раз задуматися про правильність його стратегії!
В одному з класичних протиборств банку з боржником у процедурі банкрутства банк вирішив застосувати додатковий інструмент впливу на боржника, а саме — відкрити кримінальне провадження.
З огляду на те, що переговорний процес не приводив до бажаного результату, і розуміючи, що заставне майно може піти з молотка, кредитор звернувся до правоохоронних органів з заявою про злочин, в якому були вказані формальні причини для відкриття кримінального провадження, основною метою якого було накладення арешту на заставне майно.
Кредитор вважав, що таким чином він зможе натиснути на боржника і зрушити процес. Але така поведінка банку була сприйнята боржником, навпаки, як позитивний фактор, оскільки він продовжував заробляти на заставному майні, а процес повернення боргів був зупинений.
Слід зазначити, що до відкриття кримінального провадження предметом переговорів було повернення 50% боргу. Але після «хитрощів» банку боржник припинив вести з ним будь-які конструктивні переговори, і банк вирішив продати його право вимоги третім особам. І знайшов навіть покупця на вигідних умовах, та тільки за день до проведення операції слідчий, який вів кримінальне провадження, відкрите за заявою банку, вилучив оригінали кредитної справи, й угода зірвалася.
Фіналом цієї історії стало прощення банком боржнику 90% боргу з розстрочкою погашення решти 10% протягом року.
P.S.: Банкрутство здатне робити приємні «подарунки» у вигляді додаткових відсотків до прощених боргів!
Микола Струць,
партнер IMG Partners, адвокат, арбітражний керуючий
Спеціально для "Agroporal"