Мирова угода у справах про банкрутство

Розвиненість інституту банкрутства у правовій системі є яскравим ілюстратором реального стану речей щодо виконання судових рішень та фактичних приватноправових відносин, що виникають між суб’єктами господарювання.

На превеликий жаль, наразі набуло поширення використання інституту банкрутства як способу уникнення майнової відповідальності та захоплення законними або напівзаконними шляхами контролю над підприємством, простіше кажучи, рейдерства.

У більшості випадків банкрутство зводиться до зупинення господарської діяльності та введення ліквідаційної процедури з подальшим продажем на торгах майна боржника.

Втім, метою банкрутства повинно бути відновлення платоспроможності боржника, що підкреслює ідею законодавця, закріплену у самій назві профільного закону – Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон).

Одним із способів відновлення платоспроможності боржника є мирова угода, можливість застосування якої у правовій системі України відліковується ще з 2000 р. після внесення суттєвих змін у Закон щодо перспектив відновлення платоспроможності боржників; тоді ж було і змінено назву Закону (у 1992 р. було прийнято Закон України «Про банкрутство»).

Сутність мирової угоди

За своєю формою мирова угода у справах про банкрутство має властиві тільки їй особливості та відмінні риси від інших мирових угод. До таких слід віднести:

1. Наявність кількох значень мирової угоди: судова процедура банкрутства; договір, укладений між боржником і кредиторами; підстава припинення провадження у справах про банкрутство.

2. Обов’язковість надання згоди на укладення мирової угоди приймається від імені кредиторів комітетом кредиторів простою більшістю голосів; з цього випливає, що мирова угода є вираженням волі кредиторів з найбільшою кількістю голосів.

3. Необхідність надання згоди усіма забезпеченими кредиторами на її укладення.

4. Мирова угода вступає в силу після її затвердження господарським судом.

5. Виключення можливості внесення односторонніх змін до мирової угоди та її розірвання за вимогою однієї з сторін.

6. Припинення дії мирової угоди призводить до поновлення провадження справи про банкрутство на тій стадії, під час якої її було укладено.

Відповідно до Закону мировою угодою є домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.

Слід нагадати, що під самим банкрутством законодавець визначив визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Виходячи з вищеописаного, можна сказати, що мирова угода має три основних значення:

1. Як окрема судова процедура, у межах якої відбувається врегулювання розбіжностей між кредитором і боржником.

2. Результат домовленостей між боржником і кредиторами – правочин, який фіксує домовленості сторін.

3. Підстава припинення провадження у справах про банкрутство.

З’ясування можливості та доцільності укладення мирової угоди саме в конкретних умовах господарського стану боржника можливе лише на підставі детального аналізу. Відповідні дії проводяться під час судової процедури розпорядження майном.

Порядок укладення та зміст мирової угоди

Мирова угода укладається виключно у письмовій формі та повинна містити обов’язкові положення (розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; про відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини) та додаткові положення (виконання зобов'язань боржника третіми особами; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону).

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

Слід відзначити, що мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження справи про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів.

Сторона мирової угоди протягом 5 (п'яти) днів з дня укладення мирової угоди повинна подати до господарського суду заяву про її затвердження. Заяву про затвердження мирової угоди слід подати до господарського суду у межах провадження справи про банкрутство боржника.

Окрім того, мирова угода протягом 7 (семи) днів від дня прийняття комітетом кредиторів рішення про її укладення схвалюється забезпеченими кредиторами шляхом надання згоди усіма забезпеченими кредиторами.

Неявка осіб, належно повідомлених господарським судом про розгляд мирової угоди, не перешкоджає розгляду заяви про затвердження мирової угоди.

Окремо слід відмітити, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, а тому боржник зобов’язаний погасити перед кредиторами заборгованість першої черги. Зобов’язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою, додаються до заяви про затвердження мирової угоди.

Необхідно зазначити, що у випадку, якщо мирова угода містить умови про виконання зобов'язань боржника третьою особою, то вона має бути підписана, крім сторін, ще й керівником третьої особи або фізичною особою-підприємцем.

Провадження у справі про банкрутство припиняється у зв'язку із затвердженням мирової угоди. Розірвання і визнання недійсною відповідної мирової угоди та відновлення вимог кредиторів здійснюється на загальних підставах.

Особливою є мирова угода, яка укладається стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує п'ятдесят відсотків, оскільки вона має бути попередньо погоджена з уповноваженим на управління державним майно органом.

Для належного правозастосування Міністерство юстиції України видало наказ №1223/5 від 19.06.2013 р., яким було затверджено типову форму мирової угоди у справі про банкрутство. Цією типовою формою передбачено основні вимоги щодо розроблення та змісту мирової угоди боржника. Дані вимоги містять опис методики заповнення розділів мирової угоди.

Право на оскарження та можливість поновлення провадження у справі про банкрутство

Щодо права на оскарження мирової угоди, то Законом передбачена така можливість як для учасників провадження у справі про банкрутство, так і для інших осіб, права і законні інтереси яких порушені або можуть бути порушені в результаті виконання мирової угоди, проте тільки конкурсні кредитори мають право в межах справи про банкрутство подати до господарського суду заяву про визнання мирової угоди недійсною з підстав, передбачених цивільним законодавством України.

Підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство є як визнання мирової угоди недійсною, так і її розірвання. При цьому в силу Закону розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

Податкові наслідки укладення мирової угоди

З питань податкових наслідків визнання мирової угоди слід зауважити, що, за загальним правилом, на підставі ухвали господарського суду, якою затверджено мирову угоду, розраховується сума додаткового податкового зобов’язання щодо сплати заборгованості, яка підлягає погашенню. Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму списаної за мировою угодою дебіторської заборгованості. При цьому зменшення фінансового результату на суму такої дебіторської заборгованості не здійснюється.

При цьому згідно Закону у разі, якщо умови мирової угоди передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов’язаний погодитися із задоволенням частини вимог з податків, зборів (обов’язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував 3 (трьом) повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов’язання, що виникли після порушення справи про банкрутство у вказаний період, розстрочуються (відстрочуються) або списуються на умовах мирової угоди.

Перспективи розвитку інституту мирової угоди у банкрутстві

У юридичній спільноті ведеться дискусія щодо самостійності і визначення інституту мирової угоди як окремої судової процедури у банкрутстві, свідченням чого є, зокрема, але не виключно, проект Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо підвищення ефективності процедур банкрутства» №3132-Д, яким пропонується об'єднати мирову угоду та санацію у єдину процедуру.

Оскільки рішення щодо укладення мирової угоди приймається від імені кредиторів комітетом кредиторів простою більшістю голосів, є істотні ризики щодо обмеження прав та законних інтересів окремих кредиторів.

З метою недопущення зловживань зі сторони недобросовісних кредиторів, боржників, виглядає доцільним внесення змін у Закон щодо питань укладення мирової угоди (чи то як окремої судової процедури, чи у процедурі санації, що передбачено проектом Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо підвищення ефективності процедур банкрутства» №3132-Д), згідно з яких господарський суд при прийнятті рішення щодо затвердження мирової угоди зобов’язаний дослідити:

1) мету укладення мирової угоди;

2) наслідки укладення мирової угоди для кожного кредитора, особливо враховуючи інтереси тих кредиторів, що не брали участі в голосуванні або висловлювали заперечення з питань укладення мирової угоди;

3) можливість укладення мирової угоди на певних умовах відносно майнового та фінансового стану боржника.

Незважаючи на той факт, що наразі тільки відбувається формування інституту мирової угоди в банкрутстві в Україні, не поодинокими є випадки, коли саме завдяки її укладенню боржник продовжує свою законну господарську діяльність, і, як наслідок, відновлює свою платоспроможність. Так, у справі №914/4431/13 після укладення мирової угоди між боржником – товариством з обмеженою відповідальністю «Продуктекспосервіс груп ЛТД» та кредиторами (загальна сума кредиторських вимог 168 449393 (сто шістдесят вісім мільйонів чотириста сорок дев’ять тисяч триста дев’яносто три) грн. 91 коп., підприємство стало на шлях інтенсивного розвитку і продовжує розвивати та відкривати нові супермаркети, магазини «біля дому» та міні-маркети.

Таким чином, мирова угода у процедурах банкрутства є своєрідним інститутом, правовим механізмом відновлення платоспроможності боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, в якому кожен суб’єкт повинен піти на певні уступки з метою отримання гарантованого фінансового результату на принципі взаємовигідного співробітництва. У кризові періоди розвитку підприємництва кожен повинен усвідомлювати можливість втрати своєї платоспроможності внаслідок прийняття неправильних організаційно-управлінських рішень, а тому необхідно надавати боржникам шанс відновити свою платоспроможність, погасити заборгованість перед кредиторами, і, як наслідок, сплачувати податки і збори у державний та місцевий бюджети.

Спеціально для видання "Юридична газета".