Правове регулювання перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом

19 січня 2017 року Україна, з метою виконання міжнародних зобов’язань по угоді з ЄС та для імплементації відповідних директив, долучилась до міжнародних стандартів перевезення небезпечних вантажів. Хоча процес гармонізації національних та міжнародних правових норм є досить довготривалим, необхідність відповідності процедури перевезення небезпечних вантажів європейським стандартам вже існує.

Враховуючи те, що юридичне супроводження такого перевезення потребує уваги з боку усіх суб’єктів, що беруть в ньому участь, розглянемо більш детально вимоги, що ставляться до всіх учасників правовідносин з перевезення небезпечних вантажів у міжнародному сполученні.

Для того, щоб розібратись, які вимоги ставляться до власників та перевізників таких вантажів, перш за все, варто визначити, які норми регулюють дані правовідносини.

Питання перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом регулюється національними та міжнародними нормативно-правовими актами, серед яких: 

Окрім того, процедура перевезення небезпечних вантажів детально описана у «Рекомендаціях Організації об’єднаних націй по перевезенню небезпечних вантажів» 2015 року.

Для того, щоб врахувати потенційні ризики, перш за все необхідно визначити, до якого класу небезпечних вантажів відносяться речовини, перевезення яких потребує підприємство. Належність речовини або товару до певного класу зумовлює ряд особливих вимог до його перевезення з урахуванням небезпечних властивостей такого вантажу. 

При цьому відповідальність за правильну класифікацію, маркування небезпечного вантажу, маркування та придатність власної тари до перевезення небезпечного вантажу несе вантажовідправник.

Класифікація небезпечних вантажів регламентована відповідно до ДСТУ 4500-3 і ДОПНВ та налічує 9 класів, що включають в себе: вибухові речовини і вироби; гази; легкозаймисті рідини; легкозаймисті тверді речовини, самореактивні речовини, речовини, які полімеризуються і тверді десенсибілізовані вибухові речовини; речовини, здатні до самозаймання; речовини, що виділяють легкозаймисті гази при зіткненні з водою; речовини, що окислюють; органічні пероксиди; токсичні речовини; інфекційні речовини; радіоактивні матеріали; корозійні речовини; інші небезпечні речовини та вироби.

Клас, до якого належить той чи інший вантаж наводиться в нормативному документі на продукцію або в паспорті безпеки речовини та в транспортному документі.

 

Відповідно до конкретних найменувань та властивостей для речовин або виробів, окрім зазначення класу (або підкласу), визначається номер ООН, вид додаткової небезпеки, група пакування та/або група сумісності.

Якщо вироби або речовина не зазначені конкретно за найменуванням у переліку небезпечних вантажів, їх клас та всі інші особливості визначаються за результатами класифікаційних випробувань.

Звертаю увагу на те, що відсутність зазначення класу небезпеки вантажу з номером ООН в товаросупровідних документах може коштувати власнику вантажу не тільки грошей на оплату адміністративного штрафу, розмір якого визначається адміністративним кодексом відповідної країни, а й надає можливість залишитись без вантажу.

Так, згідно ч. 2 ст. 22 КДПВ небезпечні вантажі, про характер яких перевізник не був обізнаний можуть бути в будь-який момент і в будь-якому місці вивантажені, знищені чи 

знешкоджені перевізником без компенсації. В свою чергу, відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, спричинені передачею цих вантажів для перевезення чи їхнім перевезенням. 

З цього випливає, що у разі відсутності повних даних щодо властивостей небезпечного вантажу перевізник має право не тільки зупинити перевезення, а й утилізувати даний вантаж. В свою чергу, уповноважені органи держав, на території яких здійснюється перевезення мають право не тільки накласти штраф на перевізника, а й конфіскувати і утилізувати даний вантаж. Всі витрати, що виникають за обома можливими сценаріями в результаті покладаються на вантажовідправника, який не зазначив відповідну інформацію.

Визначившись з класом та характеристиками вантажу необхідно обрати спеціалізованого перевізника небезпечних вантажів. Аби уникнути надзвичайних ситуацій при перевезенні небезпечних вантажів та відповідальності за наслідки таких ситуацій варто перевірити відповідність перевізника усім вимогам.

По-перше, перевізник зобов’язаний мати ліцензію на здійснення перевезень небезпечних вантажів, передбачену п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015 р.

Окрім вимог щодо матеріально-технічної бази, підприємство-перевізник таких вантажів зобов’язане мати штатного або залученого уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів.

По-друге, транспортні засоби, що здійснюють перевезення мають бути придатні для перевезення небезпечних вантажів, що має бути підтверджено свідоцтвом про допуск кожного конкретного транспортного засобу до перевезення визначених небезпечних вантажів. 

Допуск такого транспортного засобу повинен відповідати саме тому класу вантажу, що буде перевозитись, адже технічні вимоги до автомобілів різняться залежно від особливостей вантажу. 

Для транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення небезпечних вантажів та відповідають вимогам ДОПНВ, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів видається тільки на транспортні засоби, що відповідають міжнародним технічним вимогам та належать до таких видів як EX/II, EX/III, FL, OX, АТ та MEMU.

Таке свідоцтво видається Державтоінспекцією МВС України (далі – Державтоінспекція МВС). Перевірити таке свідоцтво можна в органах Міністерства внутрішніх справ, адже відомості про всі видані та продовжені свідоцтва вносяться до журналу та до автоматизованої інформаційно-пошукової системи Державтоінспекції МВС.

По-третє, водій перевізника зобов’язаний мати свідоцтво про проходження спеціального курсу підготовки з перевезення небезпечних вантажів. Спеціалізована підготовка та її різновид залежать від виду транспортного засобу та категорії вантажів.

По-четверте, обов’язково має бути оформлене погодження дорожнього перевезення, яке полягає в узгодженні з Державтоінспекцією МВС руху транспортних засобів конкретними вулицями та дорогами, яке обумовлює недопущення проїзду через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними об'єктами або дорогами транспортних засобів, що становлять серйозну фізичну небезпеку для учасників руху. Строк дії такого погодження становить три місяці.

Проте, важливо зазначити, що у разі якщо строк дії хоча б одного з дозвільних документів, зазначених вище, спливає раніше тримісячного терміну, то таке погодження також припиняє свою дію. Тому, про отримання дозвільних документів на новий строк варто задумуватись завчасно.

По-п’яте, перевізником таке перевезення має бути застраховане, детальніше про що далі. 

Недотримання хоча б однієї вимоги може призвести до відповідальності:

Враховуючи рівень наслідків у разі настання надзвичайних ситуацій при перевезенні небезпечних вантажів, законодавством України передбачене обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Дана вимога закону стосується усіх суб’єктів, залучених до процесу перевезення небезпечних вантажів, в тому числі, стосується вантажовідправника та вантажоотримувача.

Важливим аспектом є те, що відправнику та одержувачу небезпечного вантажу на кожне перевезення видається окремий договір страхування, із зазначенням транспортного засобу та обсягу небезпечного вантажу. В свою чергу страхова сума за кожну повну та неповну тонну небезпечного вантажу встановлюється залежно від класу небезпеки вантажу. 

Особливої уваги власника вантажу під час укладання договору з перевізником потребує той факт, що передбачене законом обов'язкове страхування стосується виключно відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення такого вантажу, а не страхування безпосередньо самого вантажу. Це означає, що умовами такого договору варто окремо передбачити страхування вантажу на випадок його пошкодження або знищення в процесі перевезення.

Підсумовуючи все вищенаведене, хочу сказати, що попри те, що хоча відповідно до норм українського законодавства, основною відповідальністю за порушення вимог при оформленні перевезення небезпечного вантажу виступає адміністративний штраф, розмір якого є відносно незначним для великих підприємств, однак рівень небезпеки даного вантажу під час перевезення у міжнародному сполученні зумовлює право і перевізника, і уповноважених державних органів знищити вантаж у разі порушення вимог його перевезення. Отже на всіх суб’єктів перевезення покладається вимога з дотримання міжнародних правил перевезення небезпечних вантажів, а на власника вантажу ще й необхідність контролювати добросовісність виконання правил залученими учасниками, адже саме від цього залежить успішна та безпечна доставка вантажу до місця призначення.