Роль землі
Проекти змін
Зареєстровано декілька законопроектів, що стосуються зазначеного питання, зокрема:
- Проект Закону України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 3 березня 2015 № 2 279 (законопроект № 2 279). 8 грудня 2015 направлений на повторне друге читання;
- Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу земель фермерського господарства» 4 червня 2015 № 2028а (законопроект № 2028а). 8 грудня 2015 прийнятий за основу.
Відповідно до даних законопроектами пропонуються наступні новели в чинному законодавстві:
- надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства на конкурентній основі;
- скасування вимоги про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, і досвіду роботи в сільському господарстві для осіб, які мають намір створити фермерське господарство;
- введення обов'язку переоформлення права оренди земельних ділянок, наданих засновнику фермерського господарства, на відповідне фермерське господарство;
- закріплення можливості відчуження частки в статутному капіталі фермерського господарства;
- визначення земельних ділянок фермерського господарства як земель для ведення товарного
сільськогосподарського виробництва.
Поза конкурсом
Порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства регламентований, зокрема, Законом та Земельним кодексом (ЗК) України.
За загальним правилом надання земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду або у власність відбувається шляхом проведення аукціону. Однак, відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України, зацікавлена особа може отримати зазначені вище речові права на земельні ділянки поза конкурсом. Така ситуація пояснюється необхідністю розвитку фермерства і взагалі всього сільського господарства. Але відсутність необхідності проведення земельних аукціонів при отриманні земельної ділянки для ведення фермерського господарства викликало чимало проблем.
Так, для отримання права на земельну ділянку особа, яка має намір створити фермерське господарство, подає до уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування заяву та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Зазначена заява розглядається у місячний термін, після чого надається згода на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки або мотивовану відмову.
Чинним законодавством (частина 3 статті 123 ЗК України, стаття 7 Закону) визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
При цьому, незважаючи на чітко визначені терміни розгляду заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, чітко регламентовані підстави для відмови в наданні такої ділянки, зацікавлена особа (заявник) далеко не завжди має можливість реалізувати своє право.
Свої люди?
Так, на практиці часто виникають ситуації, при яких особа, яка має намір створити фермерське господарство, надає в уповноважений орган заяву з дотриманням всіх норм чинного законодавства. Однак його заява тривалий час залишається без розгляду. При цьому жодного рішення щодо цієї заяви не приймається. Такі дії виключають можливість заявника звернутися до суду і оскаржити дії уповноваженого органу про відмову в наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Зате в цей час з аналогічною заявою до уповноваженого органу звертається «своя людина». Його заява швидко розглядають і задовольняють шляхом надання відповідної земельної ділянки. За таких обставин перший заявник не має варіантів з протидії зазначеної корупційної схеми, адже формально уповноважений орган ніяких порушень не допускав, крім затягування розгляду заяви «добросовісного заявника». Наслідком такого затягування може бути, наприклад, залучення працівника канцелярії до дисциплінарної відповідальності за порушення трудових обов'язків, у тому числі по затягуванню реєстрації заяви або передачі його на розгляд компетентній посадовій особі.
Після отримання земельної ділянки «своя людина» передає його за договором суборенди відповідному земельному банку. Це завершальний етап корупційної схеми.
З метою запобігання названих вище випадків до законодавства необхідно внести зміни, які стосуватимуться, зокрема, надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства в користування / власність на конкурсній основі шляхом проведення земельних аукціонів у порядку, встановленому нормами статей 135-139 ЗК України.
Такі нововведення сприятимуть запобіганню корупції, забезпечать прозорість процедури надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства в користування / власність, збільшать надходження до державного та місцевих бюджетів, відкриють доступ до земельних ресурсів більш широкому колу громадян.
Знизити ценз
Як зазначалося вище, з метою отримання земельної ділянки у власність / користування для ведення фермерського господарства зацікавлена особа має надати документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Зазначена вимога нелогічна. Так, наявність відповідної освіти та / або досвіду роботи зовсім не гарантує, що майбутній фермер стане ефективно вести аграрний бізнес. Чинним законодавством регламентовано перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві. Очевидно, що більша частина успішних бізнесменів позбавлена можливості бути засновником фермерського господарства. Це стосується, наприклад, учасників аграрних підприємств, створених у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Незважаючи на те що вказані особи можуть мати значний досвід ефективного ведення аграрного бізнесу, вони не є особами, які мають досвід роботи в сільському господарстві в розумінні норм чинного законодавства, і позбавляються можливості створити фермерське господарство.
Скасування вимог щодо фахової освіти та досвіду роботи в аграрній сфері для осіб, які мають намір створити фермерське господарство, відкриє доступ багатьом професіоналам до ведення аграрного бізнесу за допомогою організаційно-правової форми юридичної особи «фермерське господарство». Зазначені зміни сприятимуть розвитку вітчизняного сільського господарства.
Згідно зі статтею 8 Закону, громадяни можуть отримувати земельні ділянки для ведення фермерського господарства на правах оренди. Однак Законом не визначено порядок передачі зазначених земельних ділянок від фізичної особи (засновника) до новоствореного фермерського господарства. Таким чином, виникає ситуація, при якій фермерське господарство фактично володіє і користується земельними ділянками, але не є їх орендарем, зокрема, не може відчужувати права оренди за цивільно-правовими договорами.
З метою врегулювання ситуації пропонується доповнити статтю 8 Закону нормою про те, що протягом двох місяців з дня державної реєстрації фермерського господарства права оренди земельних ділянок, наданих засновнику фермерського господарства, підлягають переоформленню на фермерське господарство на тих же умовах.
Відчуження частки
Досить цікавим моментом є спроба врегулювати питання про можливість відчуження частки в статутному капіталі фермерського господарства. Так, пропонується викласти частину 2 статті 22 Закону наступним чином: «За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як об'єкт майнових прав може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України або юридичним особам, створеним за законодавством України, в порядку , передбаченому для відчуження частки учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ».
На нашу думку, не виникає будь-яких проблем у разі прийняття членами фермерського господарства рішення про продаж всього фермерського господарства шляхом відчуження 100% частки в статутному капіталі. Однак при спробі відчуження частки статутного капіталу фермерського господарства менш 100% з'являється ряд питань.
По-перше, Законом передбачено тільки один орган управління фермерським господарством - голова. Інші органи управління, у тому числі і загальні збори, чинним законодавством не передбачені.
По-друге, статутний капітал фермерського господарства не розділяється на частини.
Так, теоретично в статуті можна визначити розмір часток у статутному капіталі кожного учасника і передбачити, що представницьким органом фермерського господарства є загальні збори членів, а прийняття рішення загальними зборами членів відбувається шляхом голосування, при цьому кожен член має кількість голосів пропорційно його частці у статутному капіталі .
При цьому залишиться невирішеною проблема узгодження запропонованих змін з іншими нормами Закону. Так, згідно статті 3 Закону, членами фермерського господарства можуть бути виключно особи, які перебувають у родинних відносинах. Тобто внесення змін лише до статті 8 Закону є лише першим кроком для практичного застосування запропонованих нововведень. Для безпроблемного відчуження корпоративних прав фермерського господарства необхідно внести зміни і в інші норми Закону, зокрема, що стосуються статусу членів фермерського господарства та їх прав.
Таким чином, можна відзначити, що законопроектами № 2 279 і № 2028а пропонуються зміни в земельному законодавстві, що стосуються безпосередньо фермерських господарств. Такі потенційні нововведення дуже перспективні для розвитку сільського господарства як галузі народного господарства і покликані забезпечити, зокрема, раціональне використання земель державної та комунальної власності. Однак для практичного застосування запропоновані зміни вимагають часткової доопрацювання.