В Україні взагалі відсутня програма розвитку села

Це дуже глобальне питання. Не можна стверджувати, що не вистачає лише програми побудови доріг чи розвитку шкіл. На законодавчому рівні немає чіткої програми розвитку  сільської місцевості. Це явище можна пояснювати і пострадянським спадком: люди продовжують виїжджати із сіл. В нашій ситуації потенційний 19 річний водій каже: «Поїду до Хмельницького працюватиму офіціантом, там отримуватиму чайові, та є хоч якась перспектива». І я не можу нічого із цим вдіяти.

Певні структурні зміни у частині децентралізації влади вже відбуваються. Ми бачимо це на прикладі свого району у надходженнях до місцевого бюджету: виділені певні кошти на будівництво доріг, проте скорочується кількість шкіл. А це дуже поганий чинник, тому що батьки будуть змушені переїжджати у райцентр, де їх діти матимуть змогу навчатись, відвідувати гуртки, отримувати медичні послуги. Таким чином держава не сприяє розвитку села, а навпаки його гальмує.

Так, ми маємо такий досвід. Наприклад, Закон України: «Про реєстрацію прав на нерухоме майно» - Верховна Рада його прийняла, але забула включити до законопроекту такий  вид  майна як «Розпайоване нерухоме майно», що було отримане внаслідок розпаювання колишніх радянських сільськогосподарських підприємств. В законі не передбачено ні саме поняття, ні документи, на підставі яких таке майно можна було б зареєструвати. А це прогалина в законодавстві. Закон є, а зареєструвати за ним майно не можна.

В Україні є певні проблеми із захистом інвестицій у сільське господарство. Наприклад, інвестор купляє майновий фонд колишнього радгоспу з метою ведення господарства, починає землеобробіток, а реалізувати право власності на викуплене майно він не може. Така ситуація не надає привабливості галузі. Наразі ми готуємо  законопроект і будемо співпрацювати із Народним детупутатом VIII  скликання Вадимом Євгеновичем Івченком, заступником Голови Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин, по усуненню цих прогалин в законодавстві.

Інвестиції в агросекторі поступово зростають. На сьогоднішній день - це один із найпривабливіших секторів економіки. Україна отримала понад 25 мільярдів доларів аграрних інвестицій, але, як правило, через офшори. Прямі інвестиції надходять переважно із Франції та Німеччини. Є сподівання чи побоювання про наплив інвестицій зі сторони Китаю. За даними 2015 року Україна стала найбільшим імпортером аграрної продукції до Китаю. Зокрема, імпорт кукурудзи у 2015 році склав понад 1,3 мільярди доларів. У Китаї існує загальнопартійна програма розвитку харчового блоку  у зв’язку зі зростанням кількості населення. Ця програма передбачає не тільки закупівлю, а й інвестиції, зокрема в Український агросектор.

Для того, щоб Україна стала інвестиційно привабливою країною,  необхідно створити прозорі умови, рівні для всіх гравців ринку незалежно від обсягів діяльності та розміру інвестицій, а також на первинному етапі необхідні інфраструктурні зміни та дотації зі сторони держави.  На самому ентузіазмі аграріїв галузь зможе розвиватись, на перший план виходить держава, а до співпраці із нею повинна долучатись  громадськість у вигляді професійних об’єднань – асоціацій та профспілок, які у розвинених країнах успішно представляють інтереси бізнесу та суспільства перед державою та виступають каталізатором розвитку галузі. В Україні ці процеси лише зароджуються, але маємо сподівання на краще майбутнє.

Планів багато. Насамперед, як кажуть в Україні: «Дати раду тому, що маємо»! А саме – розбудовувати інфраструктуру, відремонтувати дороги. Я вболіваю за своє село, намагаюсь зробити все, щоб люди жили заможніше, щасливіше, щоб не покидали своїх домівок у пошуках кращої долі. Мрію побудувати міні елеватор, ємкості для зберігання, придбати нову техніку та навчитися сам збирати врожай (усміхається)!