Банкрутство та відповідальність власників агропідприємств власним майном

У черговому блозі розповім про можливості притягнення до цивільно-правової відповідальності власників суб’єктів господарювання, визнаних банкрутами. Так, описані нижче норми законодавства та судова практика повинні враховуватись з метою захисту власних інтересів підприємцями аграрного сектору економіки, будь вони чи то кредиторами, чи то боржниками.

За загальним правилом, особи не відповідають за зобов’язаннями юридичної особи, власником якої вони є, в тому числі аграрних підприємств. Виключеннями з вказаного правила можуть бути норми, встановлені установчими документами та законами, зокрема це стосується товариств з додатковою відповідальністю та повних і командитних товариств. Вказані організаційно-правові форми не є поширеними серед аграрних суб’єктів господарювання, втім потрібно враховувати, що і власники фермерських господарств, і сільськогосподарських товариств з обмеженою відповідальністю, та і самих товариств з обмеженою відповідальністю можуть відповідати за їх зобов’язаннями усім належним їм майном.

Норми вказаного Закону надають ліквідатору право заявляти вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. 

Так, у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов’язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб, у разі недостатності майна боржника, може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов’язаннями.

Що стосується межі відповідальності, то з вказаних осіб може бути стягнено різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі стягнення коштів – вони мають виключне цільове призначення – на погашення вимог кредиторів. Це є субсидіарною відповідальністю.

Що ж до солідарної відповідальності, то відповідно до Закону у разі не звернення власника майна або уповноваженої ним особи до господарського суду про порушення справи про банкрутство юридичної особи, щодо якої було прийнято рішення про ліквідацію, та у випадку, якщо вартість майна є недостатньою для погашення перед кредиторами, такі особи несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Для розуміння цієї норми, наведу приклад, коли власниками сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Соя-2017» прийнято рішення про ліквідацію. У результаті проведення ліквідаційної процедури виявлено, що вартість майна цього підприємства становить 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп., а вимоги кредиторів становлять 500 000 (п’ятсот тисяч) грн. 00 коп. Втім власники та ліквідатор (голова ліквідаційної комісії) не звернулись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Таким чином, після цього вони відповідають своїм майном перед кредиторами у розмірі 400 000 (чотирьохсот тисяч) грн. 00 коп.

Для стягнення цієї суми кредиторам необхідно звертатись з вимогами в окремому позовному провадженні. Це є прикладом солідарної цивільно-правової відповідальності.

У судовій практиці все частіше зустрічаються випадки субсидіарної відповідальності власників суб’єктів господарювання, а тому є доцільним звернути увагу підприємців на певні її особливості.

Так, доволі часто у судовій практиці застосовується субсидіарна відповідальність власників підприємств, в тому числі аграрних, у випадку наявності висновків про доведення боржника до банкрута, складених на підставі проведеного аналізу щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства. Даний аналіз проводиться розпорядником майна боржника у справах про банкрутство, а в його проведенні виявляються ознаки дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства. 

Розпорядник майна може залучати до його проведення третіх осіб. Доволі часто для проведення аналізу суд залучає головне управління юстиції у відповідному регіоні за місцезнаходженням боржника. 

Новосформований Верховний Суд України у постанові від 30.01.2018 р. у справі №923/862/15 зазначив, що діюче законодавство України не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на відповідних осіб згідно з ч. 5 ст. 41 Закону з обов'язковою наявністю вироку/вироків відносно таких осіб.

Враховуючи наведене, для притягнення до субсидіарної відповідальності власників аграрних підприємств не є обов’язковим притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства, що є складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 219 Кримінального кодексу України, втім це буде доказом вини вказаних осіб, що вже є підставою для покладення на цю особу субсидіарної цивільно-правової відповідальності.

Значення також має і сформованість ліквідаційної маси. Так, у справі №911/1012/13 судом було відмовлено у  задоволенні заяви про покладення субсидіарної відповідальності на осіб, винних у банкрутстві боржника, а саме відшкодування вартості відчужених земельних ділянок на загальну суму 476 000 (чотириста сімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., оскільки ліквідаційна маса банкрута станом на дату розгляду в повному обсязі не сформована, а тому, до завершення ліквідатором всіх можливих дій та заходів щодо стягнення на користь боржника коштів та повернення боржнику майна розгляд зазначеної заяви є неможливий.

У зв’язку з усім вищевикладеним, рекомендуємо аграріям детально вивчати законодавство про банкрутство, підвищувати власну обізнаність та звертатись у разі необхідності за кваліфікованою правничою допомогою з метою захисту власних охоронюваних законом інтересів, адже у нелегкій роботі аграрного підприємця знання у сфері права завжди будуть слугувати щитом та фундаментом розвитку власного бізнесу.