Замкнене коло, або як зареєструвати право власності на майнові паї, виділені в натурі

Процес реформування колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) на засадах приватної власності затягнувся в часі й триває вже друге десятиліття. І  досі майно багатьох колишніх колгоспів не виділене в натурі та не зареєстроване за співвласниками майнових паїв. Однак зареєструвати на нього право власності нині неможливо. Чому?

Правонаступниками реорганізованих КСП, як відомо, ставали підприємства приватної форми власності (переважно товариства з обмеженою відповідальністю). Право на майновий пай (частка в майні реорганізованого КСП) підтверджувалося свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства — майновим сертифікатом (п. 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177). У майновому сертифікаті зазначалася сума, на яку кожен член реорганізованого КСП міг виділити собі відповідне майно, що підлягало паюванню.

Визначення розміру майнових паїв кожного з колишніх членів КСП покладалося на комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки. Її склад та всі рішення затверджувалися загальними зборами власників майнових паїв (колишніх членів) реорганізованого КСП (п. 6, 15 Типового положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 28.02.2001 р. №177). Загальні збори за своєю суттю були основним органом, який міг   врегулювати  питання щодо  майна , яке підлягало паюванню. 

Отримавши майновий сертифікат, кожен колишній член реорганізованого КСП міг виділити собі майно в натурі. Для цього треба було подати до Комісії відповідну заяву, у якій зазначити, про яке саме майно йдеться (в межах суми, зазначеної в майновому сертифікаті). Комісія розглядала таку заяву й ухвалювала рішення, що теж потребувало затвердження Загальних зборів. 

При виділенні майна в натурі відповідній особі підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта прийому-передачі  майна робило позначку про виділення майна в натурі у майновому сертифікаті, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою (п. 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України 14.03.2001 № 62;далі — Наказ). Питання державної реєстрації права власності на майно, виділене в натурі власнику майнового сертифіката реорганізованого КСП до 24 травня 2013 року було врегульовано Наказом, за яким (п.15)  майновий сертифікат із позначкою про виділення майна в натурі індивідуально, акт прийому-передачі  майна могли бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

 І навіть коли Наказ втратив силу, певний час державні реєстратори керувалися листом Державної реєстраційної служби України від 6 червня 2014 року № 9299/05-15-14, у якому наголошувалося, що «свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі та акт прийому-передачі майна є підставою для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності». Однак нині ситуація змінилася.

Державна реєстрація права власності, як відомо, проводиться на підставі документів, що, відповідно до законодавства, підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (ч. 1 ст. 27 Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Однак жоден чинний нормативно-правовий акт не визначає, що свідоцтво з позначкою про виділення майна в натурі й акт прийому-передачі майна є підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно (не земельна ділянка). 

Лист ліквідованої Державної реєстраційної служби України більше не є документом, яким керуються державні реєстратори у здійсненні реєстраційних дій. Сформувалася навіть відповідна судова практика. Зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 7 квітня 2016 року у справі №К/800/450/16 зазначено:«…в якості правовстановлюючого документу ОСОБОЮ_1 подано в реєстраційну службу…області свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства… Вказаний документ прийнятий державним реєстратором як відповідний вимогам діючого законодавства України для реєстрації права власності. Однак відсутні відомості про надання ОСОБОЮ_1 правовстановлюючих документів попереднього власника на спірне нерухоме майно…» Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державну реєстрацію права власності проведено незаконно.

Враховуючи відсутність законодавчого врегулювання порядку Реєстрації, деякі суди доходять висновків, що для здійснення Реєстрації взагалі необхідна згода всіх співвласників майна реорганізованого КСП, посилаюсь на норми Глави 26 «Право спільної власності» Цивільного кодексу України. 

Зокрема, в рішенні Апеляційного суду Вінницької області від 3 квітня 2015 року у справі №134/1130/14-ц зазначено: «…рішенням загальних зборів…виділено в натурі у спільну сумісну власність…(однак) власники спільної часткової власності здійснюють свої права на загальних засадах і жоден з співвласників самостійно або за згодою декількох власників не має права вирішувати долю спільного майна без згоди всіх співвласників».

Проте існує й протилежна позиція судів, яка передбачає, що свідоцтво з позначкою про виділення майна в натурі й акт прийому-передачі майна є підставою для проведення державної реєстрації права власності на виділене в натурі майно з пайового фонду КСП. 

Скажімо, Львівський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 2 листопада 2015 року (справа №876/8117/15) зазначив: «З матеріалів справи вбачається, що при поданні заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень…надано, в тому числі, свідоцтво про право власності на майновий пай…з відміткою про виділення майна в натурі та акт прийому-передачі майна від 05.11.2014 р…колегія суддів приходить до переконання, що Товариством подано належні документи, що підтверджують виникнення права власності в розумінні п. 37 Порядку, які відповідають вимогам закону та дають змогу встановити відповідність заявлених прав на підставі документів, що їх посвідчують».

Наразі немає жодного нормативно-правового акта й однозначної судової практики, що регламентували б порядок реєстрації не виділеного в натурі колишнього колгоспного майна. Отож  власники таких майнових сертифікатів позбавлені можливості набути у власність те, що їм по праву належить. 

Таке собі замкнене коло, розірвати яке може тільки вдосконалення законодавства.